Методичне забезпечення реалізації гуманістичного підходу у процесі навчання математики молодших школярів (укр.)

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку української держави  активізація людського фактора виступає однією з умов подальшого  суспільного прогресу. Тому і перед школою, і перед сім`єю, і перед суспільством у цілому  постає завдання виховання гуманної людини, яка у своєї діяльності рахуватиметься з інтересами інших людей, поважатиме особистість кожної людини. Отже формувати гуманні цінності особистості необхідно вже у молодших класах.

Стратегічні завдання розбудови сучасної системи навчання у початкових класах визначені цілою низкою державних документів: Конституцією України (1996), Законом України «Про освіту» (1996), Національною доктриною розвитку освіти (2002), а також нормативно-правовими актами, прийнятими у рамках Болонського процесу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема гуманістичного виховання в педагогиці не є новою. Різними аспектами гуманності займалися  : Ш.О. Амонашвілі,  С.П. Бондар, О.І. Вишневський, К.В. Гавриловець, І.А. Зязюн, В.А. Киричок, О.Я. Савченко, О.В. Столяренко, О.В. Сухомлинської, А.В. Сущенка, Т.І. Сущенко, Н.Є. Щуркової та ін.

Не дивлячись на те, що з боку науковців велика увага приділяється проблемі розвитку гуманної школи, досі залишається недостатньо розробленою найголовніша її ланка — гуманізації навчального процесу молодших школярів на уроках математики. До того ж, аналізуючи психолого-педагогічні дослідження (І.Д. Беха, А.О. Кияновського, В.А. Киричок, Л.А. Шульги та інших) з питання гуманної вихованості молодших школярів на уроці математики, можна зробити висновок: у початкових класах стрімко зростає кількість невпевнених, емоційно неврівноважених, здатних до агресії дітей.

Мета статті: визначити сутність методичного забезпечення реалізації гуманістичного підходу у процесі навчання математики молодших школярів.

Основной матеріал дослідження.

Молодший шкільний вік психологи називають найсприят­ливішим для засвоєння гуманістичних норм і правил поведінки. Саме на цьому етапі в особистості закладаються підвалини гуманності. Передумови гуманного розвитку більше не повторяться, і те, що буде упущене тут, надолужити в наступ­них вікових періодах і мікроперіодах (від класу до класу) ви­явиться важким чи зовсім неможливим.

Прихід до школи істотно змінює стиль життя, зміст і організацію діяльності дитини. Нова роль учня, нова навчальна ді­яльність, щоденні навчальні обов’язки — усе це пов’язане з певними правилами, нормами, якими необхідно керуватися, щоб відповідати уявленню про «школяра», «учня». На уроках математики та позакласній діяльності учні знайомляться з цими правилами, вчаться діяти відповідно до них. Певна гуманістична норма ніби «спаюється» з конкретною ситуацією. Дитина часто «піднімається» до узагальнень, до усвідомлених уяв­лень про гуманістичні норми як орієнтири гідної поведінки, гід­них стосунків з людьми. Таке узагальнення — одна з необхід­них ланок гуманістичного  розвитку.

У першому класі основну увагу слід приділяти ознайомленню з першими гуманістичними уявленнями та поняттями, а також правилами культури поведінки на уроці математики, у школі. Це культура спілкування, відношення до навчання, етикет.

Урок математики в першому класі повинен бути емоційним, будуватися на непроізвольній увазі і пам`яті, включати ігрові елементи та ситуації, наочність. Якщо молодший школяр не виконає якесь завдання на уроці математики, то осуджати його не потрібно, головне – відмітити тих, хто виконав це завдання. На уроці математики важливе значення має активність молодшого школяра, його участь в роботі і обміркуваннях на уроці. Головна задача вчителя на уроці математики полягає в тому, щоб зацікавити молодшого школяра до внутрішній сутності людини, примусити задуматися о собі, о своїх вчинках.

Безумовно, учні першого класу вже мають певний рівень гуманістичного розвитку. Але, перебувая в новому, незнайомому для них середовищі, вони в своїй поведінці в першу чергу орієнтуються на вчителя,  звертая особливу увагу на його поведінку, манери спілкування, зауваження.

В другому класі, виховуючи гуманність, на уроці математики головний акцент необхідно робити на обгронтуванні необхідності дотримування гуманих відносин. Крім того, в цей час, розширюється круг цих відносин, ускладняються ситуації, в яких їх слід застосовувати, збагачується уявлення дітей о гуманності.

Зміст роботи вчителя на уроці математики в другому класі будується на  загальних закономірностях розвитку особистості. Саме гуманна сутність особистості визначає та об’єднає усі інші сторони особистості. Безпосередній досвід поведінки поступово узагальнюється у свідомості дитини, де знаходить відображення не тільки емоційний рівень поведінки з відповідними правилами (задоволення від схвалення дорослого, його відношення, гордість за себе тощо), але й усвідомлення учнем значення вольового початку власной поведінки («Я повинен», «Так треба», «Це правильно»).

У третьому класі  на уроці математики закріплюють та розвивають уявлення дітей о найважливіших гуманістичних якостях особистості. Діти усвідомлюють, що ті чи інші вчинки є основою того, щоб зробити висновок про учня, що він добрий, справедливий, чи навпаки, недобрий, несправедливий тощо.

Вчитель на уроці математики може запропонувати учням самостійно скласти декілька задач за малюнком, схемою, висловлюванням, у яких говориться о добром, чуйном відношенні. Вони сприяють не лише осмисленню хода розв’язування задач різних видів, але й розвитку творчій уяві дітей, розширенню їх кругозору, укріпленню зв’язка навчання з життям. Крім того, дозволяють учню більш, ніж у готовій задачі, проявляти самостійність.

У четвертому класі процес гуманистичного навчання на уроці математики предпологає приємність певних загальних положень. Одночасно зміст не просто повторюється, але й збогачується новими рисами, новим рівнем узагальнень. Від окремих правил поведінки курс поступово переходить к узогальненим положенням. Виконання саме цих груп правил і опреділяє характер поведінки людини, сформованність його особистих якостей. Від класа до класу посилюється перехід к самопізнанню, самонавчанню, самовихованню. Поступово, крок за кроком створюється основа для створення гуманного обліка «Я».

Сучасна школа має організовувати всю роботу учнів так, щоб створити максимальні умови для виявлення їхніх індивідуальних здібностей і нахилів, для всебічного розвитку. Розв’язанню цього завдання значною мірою сприяє індивідуалізація навчання.

Для індивідуалізованого навчання відбираються засоби і прийоми засвоєння знань, встановлюється міра впливу, яка є ефективною для кожного школяра в конкретних умовах діяльності. Особливістю індивідуалізованого навчання є постійне врахування вчителем тривалості і специфіки того напруження, якого потребує від учня виконання математичних завдань.

Для постановки індивідуальних навчальних завдань учителеві треба вивчити загальний розумовий розвиток дитини: визначити, як вона знає художню і наукову літературу, який у неї словниковий запас; які особливості уваги (розподіл, переключення, обсяг, стійкість) та рівень розвитку довільних форм діяльності, з’ясувати швидкість сприймання, вияви самостійності, логічності, критичності і глибини мислення, наявність усвідомлених суджень, уміння аналізувати і узагальнювати.

Щоб забезпечити діяльність учіння кожного учня в доступному йому темпі, потрібно раціонально поєднувати індивідуальну та колективну роботу учнів на уроці. Індивідуальна робота повинна проводитися як із сильними, так,і із слабкими учнями. Основою роботи із сильними учнями має бути зміст навчального матеріалу, що постійно ускладнюється. При цьому слід враховувати, що на їх активність негативно діє одноманітність і стандарт у підбиранні навчальних завдань.

Індивідуальна робота із слабкими учнями повинна ґрунтуватись на систематичному виявленні труднощів, з якими вони стикаються при засвоєнні знань. Необхідно враховувати особливості їх сприймання, уважності, мови і пам’яті. Встановлено, наприклад, що навіть слухове сприймання у слабких учнів викликає перевтому. Вона проявляється в їхньому відволіканні від основної роботи на уроці. Таким учням корисно чергувати завдання, які б поєднували слухове і зорове сприймання. Учням, яким важко запам’ятовувати навчальний матеріал, треба пропонувати вправи, що потребують голосного кількаразового промовляння окремих термінів, групи слів або навіть речень.

Учням з повільним темпом роботи корисно пропонувати завдання, у швидкості виконання яких вони були б зацікавлені. Можна організовувати змагання на швидке розв’язування задачі. Іноді їм треба зменшувати обсяг роботи. Наприклад, замість 20 аналогічних прикладів запропонувати виконати 10-15.

Поєднувати на уроці колективні форми роботи з індивідуальним підходом до окремих учнів — завдання важке. Ефективною основою для взаємозв’язку індивідуальних і колективних форм навчання є диференціація навчальних завдань.

Спинимося тепер на розробці диференційованих завдань для самостійної роботи учнів. Такі завдання складаються для того, щоб кожний учень на уроці постійно був зайнятий виконанням посильного завдання. Отже, тут враховуються психологічні особливості всіх учнів класу, групи і окремого учня.

Основа диференційованих завдань може бути різною. Це завдання для сильних, середніх і слабких учнів; для слабких завдання спрямовані на усунення прогалин у знаннях, для сильних — на поглиблення або розширення знань чи розвиток їхньої математичної кмітливості, мають бути вправи обов’язкові і бажані; такі, що відповідають інтересам певних груп дітей; однакові для всього класу за складністю, але різні за формою. Усі диференційовані завдання мають сприяти підтягуванню слабших і розвитку сильніших учнів. З цього здебільшого випливають і загальні вимоги щодо організації на уроці диференційованого підходу до навчання, складання і використання відповідних завдань. Розглянемо деякі з них.

Індивідуальна чи групова робота має проводитись з усіма учнями. Для учнів, що мають уповільнений темп навчання, потрібні завдання, які б активізували їх у процесі сприймання та осмислення нового матеріалу, вчасно допомагали у процесі його початкового закріплення, сприяли засвоєнню найпростіших прийомів раціональної мислительної діяльності. Для сильних учнів потрібні завдання, які були б не тільки більшими за обсягом чи складнішими за змістом, а й передбачали елементи творчого пошуку; різні вправи з логічним навантаженням. Диференціація навчальних завдань на уроці сприятиме активній діяльності учнів, розвиватиме самостійність як у сильних, так і в слабких учнів, їхній інтерес до навчання.

Оскільки в умовах уроку школярі з різними пізнавальними можливостями повинні оволодівати новим матеріалом одночасно, то для диференційованої роботи варто здебільшого добирати завдання, які передбачають спільну пізнавальну мету чи мають однаковий зміст, але відрізняються ступенем складності і потребують різної допомоги. Перевагу слід надавати останній формі диференціації. Адже навіть слабовстигаючі учні, коли їм надати відповідну допомогу, спроможні виконати досить складні завдання.

Щоб забезпечити чіткість у проведенні окремих етапів уроку, треба організувати перехід від одного виду навчальної роботи до іншої, подбати про одночасність виконання диференційованих завдань всіма учнями класу. Тому, добираючи додаткові вправи для сильніших учнів, варто надавати перевагу таким, роботу над якими можна припинити в будь-який момент, незалежно від того, чи закінчили учні їх виконувати.

Враховуючи те, що збільшення кількості різних варіантів для самостійної роботи ускладнює її проведення та перевірку, радимо обмежуватись мінімальною їх кількістю. Критерієм тут може бути забезпечення самостійності учнів і допомога вчителя. Спостереження свідчать, що в 1 класі цілком достатньо 2-3 варіанти.

Залежно від поставленої мети перевірку самостійної роботи в одних умовах доцільно починати з складнішого варіанту, в інших — з легшого. Але в класі бажано перевірити важчі завдання, щоб усі учні і особливо ті, що не працювали над цим варіантом, знали, як його виконувати. Отже, диференційований підхід передбачає формування в учнів дій контролю і самоконтролю.

При застосуванні принципу індивідуалізації навчання учитель має бути тактовним, спиратись на позитивні якoсті дитини. Неварто оперувати словами: «сильні учні», «слабкі учні», зате обов’язково слід наголосити на ступені просування дітей в опануванні матеріалу чи міцності засвоєння, оригінальності розв’язування тощо.

Добираючи завдання для слабких школярів, варто врахувати причини відставання. Здебільшого вони полягають в умовах виховання дитини, в організації її навчальної праці.

Під час самостійної роботи вчитель стежить за тим, як учні виконують завдання, проводить вибірковий аналіз. Перевіряючи учнівські зошити, учитель дістає повну інформацію про результати роботи. Лише в окремих випадках він збирає зошити для фронтальної перевірки. Але майже кожного разу потрібно виставляти в журнал оцінки двом –п’яти учням.

Таким чином, під системою диференційованих завдань, розглядають таку сукупність завдань, які мають різний ступінь трудності. Трудність у завданнях може створюватись по-різному: зміною підказки, введенням у зміст завдання елементів новизни, зміною форми викладу завдання, включенням до завдання нового способу його виконання, що потребує від учнів кмітливості, гнучкості мислення, швидкої орієнтації в створеній ситуації.

Зазначимо, що, диференційовані завдання створюють ефективні умови для роботи учнів на уроці. Вони поєднують колективну та індивідуальну роботу, що є умовою ефективної організації навчання. У процесі засвоєння знань сильні учні мають можливість виявити свої підвищені навчальні можливості, а слабовстигаючі — виконати не одне завдання, що їм пропонує вчитель, а й самостійно вибрати інше. Інакше кажучи, вони ставлять перед собою вимогу виконувати якнайбільше завдань.

Запровадження системи диференційованих завдань як основи поєднання індивідуальних і колективних форм навчання учнів, передбачає врахування розумових можливостей кожного учня, сприяє ефективній організації індивідуалізованого навчання. Досвід вчителів переконує, що при такому навчанні створюються оптимальні умови для переходу учнів на вищий рівень інтелектуального розвитку, для формування в них впевненості в своїх силах і можливостях. Крім того, індивідуалізоване навчання, організоване шляхом диференційованого підходу до учнів, дає можливість кожному школяреві змінити свою позицію в класному колективі. Це має велике виховне значення. Школярі, які слабко засвоюють навчальний матеріал, виконуючи посильні завдання, можуть дістати високі оцінки. Це позитивно впливає на ставлення до них ровесників, викликає потребу вчитися краще. Використання системи диференційованих завдань як основи, що забезпечує зв’язок індивідуальних і колективних форм навчання, створює умови для розвитку в учнів умінь і навичок сумісної діяльності. В умовах сумісного виконання завдань в учнів формуються гуманістичні якості, необхідні для колективної праці.

Висновок:Урок математики має великі можливості для виховання гуманістичних якостей у молодших школярів. Саме на уроці необхідно виховувать  такі риси характеру, як: доброта, чуйність, повага, взаємопідтримка тощо. Індивідуалізація  і диференціація навчання, що здійснюється на основі поєднання індивідуальних і колективних форм навчання, значною мірою забезпечує  виконання освітніх і виховних завдань школи.

Список літератури:

1.  Балл Г.О. Гуманізація загальної та професійної освіти: суспільна активність і психолого-педагогічні орієнтири // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Зб. наук. праць / За ред. І.А. Зязюна. – К.: Віпол, 2000. – С. 134-157.

2.  Вишневський О.І. Гуманізація шкільного життя // Рад. школа. – 1990. – №1. – С. 41-48.

3.  Лавроненко О. Формування гуманістичних цінностей – важливий аспект виховання молодших школярів // Рідна школа. – 2004. – №7-8. – С. 26-28.

Рекомендація:

На сучасному етапі розвитку української держави  активізація людського фактора виступає однією з умов подальшого  суспільного прогресу. Тому і перед школою, і перед сім`єю, і перед суспільством у цілому  постає завдання виховання гуманної людини, яка у своєї діяльності рахуватиметься з інтересами інших людей, поважатиме особистість кожної людини. Отже формувати гуманні цінності особистості необхідно вже у молодших класах.

В цій статті розкриті особливості гуманістичного виховання на уроці математики. Стаття допоможе вчителю молодших класах правильно організувати навчальну діяльність на уроці математики, здійснюючи індивідуальний та диференціальний підхід.

На современном  этапе развития украинского государства активизация человеческого фактора выступает одним из условий дальнейшего общественного прогресса. Поэтому и перед школой, и перед семьей, и перед обществом в целом появляется задача воспитания гуманного человека, который в своей деятельности будет считаться с интересами других людей, уважать личность каждого человека. Значит формировать гуманистические качества личности необходимо уже в младших классах.

В этой  статье раскрываются особенности гуманистического воспитания на уроки математики. Статья поможет учителю младших классов правильно организовать учебную деятельность на уроке математике, осуществляя  индивидуальный и дефиринцированный подход.

Modern in stage development ukkrainian state activization human factor appears one conclitions further publie progress. Therefores is before school, before family, before society occurs problem education person. Means form education quality necessary already in the younger classe.

In the clause weakened humanistic education in the lesson  mathemations, clause assistant teacher younger class correct organize educational activiti yn lesson  mathemations, carrying out individual is the deferensative approach.

One thought on “Методичне забезпечення реалізації гуманістичного підходу у процесі навчання математики молодших школярів (укр.)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *